Екологічна епідеміологія

ЕКОЛОГІ́ЧНА ЕПІДЕМІОЛО́ГІЯ – галузь медичної науки, що вивчає стан здоров’я населення у зв’язку з дією несприятливих чинників довкілля. Об’єктом дослідж. Е. е. є різні контингенти насел. (міст, обл., р-нів, певних територій, країн) і навіть популяції континентів, всієї планети Земля, які зазнають впливу несприятливих чинників довкілля; предметом — такі показники стану здоров’я насел., як захворювання серц.-судин. системи, органів дихання, онкол. хвороби, порушення репродукт. функції, психоневрол. розвитку дітей, ендокрин. й імун. статусу тощо та їхній причинно-наслідк. зв’язок зі шкідливими чинниками довкілля. У процесі екол.-епідеміол. дослідж. використовують епідеміол. метод, що передбачає проведення експерименту та спостереження. Результати екол.-епідеміол. дослідж. дають змогу прогнозувати наслідки впливів забруднення довкілля на стан здоров’я насел., кількісно оцінити такі впливи, встановити їхню роль у змінах показників здоров’я насел. та одержати достовірну інформацію про типи ефектів (неспецифічні, специфічні, зворотні, віддалені тощо), які розвиваються внаслідок хім., радіац. чи ін. забруднень. Стан здоров’я розглядають як результат дії чинників довкілля, якщо доведено причинно-наслідк. зв’язки між ними. Нині розвивається новий напрям Е. е. — молекулярна епідеміологія, що поєднує методи молекулярної біології й епідеміології та вивчає молекулярні детермінанти — маркери поширеності раку в популяції і його зв’язок з індивід. ризиком. Такий підхід дає можливість оцінювати онкол. ризик при дії чинників довкілля ще до розвитку захворювання. Для вивчення екологічно зумовлених форм злоякіс. новоутворень важливе значення мають Нац. канцер-реєстр при Нац. інституті раку (Київ) та мережа популяц. канцер-реєстрів в обл. центрах, Києві й Севастополі, де зосереджено банк даних щодо захворюваності на онкол. хвороби і смертності насел. від них в Україні в цілому та окремих регіонах. На основі результатів екол.-епідеміол. дослідж. розробляють систему відповід. профілакт. заходів, впровадження у практику яких сприяє як покращенню здоров’я насел., так і оздоровленню довкілля. Реалізують ці заходи структури сан.-епідеміол. служби України. Дослідж. з Е. е. зосереджено в Інститутах гігієни та мед. екології, медицини праці, Наук. центрі радіац. медицини АМНУ, Інституті екогігієни і токсикології, Нац. мед. академії післядиплом. освіти, Нац. мед. університеті (усі — Київ). У цій галузі працюють І. Трахтенберґ, Ю. Кундієв, А. Нагорна, І. Черниченко, А. Присяжнюк, Е. Білецька, М. Паранько та ін.

Літ.: Трахтенберг И. М., Колесников С. В., Луковенко В. П. Тяжелые металлы во внешней среде: Современные гигиенические и токсикологические аспекты. Минск, 1994; Экологическая эпидемиология: Учеб. Москва, 2004; Шалімов С. О., Присяжнюк А. Є., Гриценко В. Г. та ін. Чорнобиль та рак. Онкоепідеміологічні аспекти проблеми // Журн. АМНУ. 2006. № 1; Кундієв Ю. І., Нагорна А. М. Професійний рак: епідеміологія та профілактика. К., 2008.

Н. В. Баленко

Рекомендована література

1. Трахтенберг И. М., Колесников С. В., Луковенко В. П. Тяжелые металлы во внешней среде: Современные гигиенические и токсикологические аспекты. Минск, 1994;
   Google ScholarInternet
2. Экологическая эпидемиология: Учеб. Москва, 2004;
   Google ScholarInternet
3. Шалімов С. О., Присяжнюк А. Є., Гриценко В. Г. та ін. Чорнобиль та рак. Онкоепідеміологічні аспекти проблеми // Журн. АМНУ. 2006. № 1;
   Google ScholarInternet
4. Кундієв Ю. І., Нагорна А. М. Професійний рак: епідеміологія та профілактика. К., 2008.
   Google ScholarInternet

завантажити статтю